Тема монопольного становища великих ІТ-компаній рідко піднімається в українських медіа. Проте я не втомлюсь про це писати, і, в першу чергу, того, що це впливає на нас усіх. І той факт, що ми живемо в умовах єдиної пошукової системи, і через те, що у нас є фактично єдина соціальна мережа. Бо спроби появи ще однієї блокуються на рівні президента США – про це я розповідала неодноразово.
Приклад того, чому один Facebook це погано, я наведу нижче (це цитата з моєї статті для журналу «Тиждень»):
?
На початку червня 2019-го буцімто під маркою захисту даних користувачів соцмережа змінила API пошуку (програмні інтерфейси доступу до певних інструментів та можливостей). Якщо до червня 2019 року її користувачі за допомогою вбудованого інструменту Facebook Graph Search і зовнішніх сервісів, наприклад StalkScan, могли шукати за відкритими записами користувачів, груп та сторінок, то нині такий пошук недоступний. Шукати можна тільки в межах власних акаунтів і сторінок, за вмістом груп мають право шукати виключно їхні адміністратори.
Це означає, що будь-який користувач не може, наприклад, знайти й переглянути дописи українців періоду Євромайдану у Facebook, на сторінках численних груп або в чиїхось акаунтах. Так само недоступні для пошуку записи людей, які спостерігали пожежу в Нотр-Дамі. Чи думки американців під час виборів, що завершилися перемогою Трампа, реакція українців на перемогу Джамали та враження тих, хто першим подорожував після отримання безвізу. Величезне культурне та історичне надбання, як-от фотографії, документи, думки людей та їхні реакції на події, яке в digital-епоху могло б і навіть мало би бути збережене, стало недоступне одноосібним рішенням Facebook та його керівництва. Це особливо прикро в нинішніх умовах, коли у світі немає інших популярних соцмереж, окрім Facebook та Instagram (можна згадати хіба що значно менш популярний Twitter).
?
Ми не просто живемо в парадигмі єдиного Facebook, ми робимо те, що вирішили у Facebook, і якщо там вирішили, що нам не потрібні функції пошуку, то вони зникнуть і ми не зможемо як слід шукати по сторінках Facebook.
Пошук зараз у Facebook є, але з набагато меншими інструментами і старі записи практично невидимі цій пошуковій системі. Років через п’ять ми не зможемо знайти у Facebook нинішні дописи про Білорусь. Бо так вирішили у Facebook. І це не просто прикро, це недопустимо
