Спостерігаючи третій тиждень за історією навколо Pornhub, я не можу усвідомити: як так сталося, що роками існував онлайн-проект, причому не в Dakrweb (не в «темній» мережі), а у вільному доступі, який був найбільшою платформою для порнопомсти. Невже потрібно було аж провести журналістське розслідування, щоб підрядники Pornhub буквально «перекрили кисень» проекту і той нарешті видалив відеоролики, які можна віднести до категорії «порно-помсти» (porn revenge).
Діти Pornhub: як The New York Times звинуватив «легітимний» Pornhub у покриванні злочинів
В перших числах грудня у виданні The New York Times вийшла стаття Ніколаса Крістофа про проект Pornhub – відомий навіть тим, хто не є особливим завсідником ресурсів з Adult-контентом (її можна почитати за цим посиланням). Автор матеріалу розповів про так званих «дітей Pornhub» — користувачів, які відео опинились на цьому сайті без їх згоди і як ресурс роками відмовлявся видаляти ці відеоролики.
Виявляється, на сайті роками розміщувались відеоролики із зазнятими випадками насилля, в тому числі над дітьми та підлітками. І не дивлячись на те, що ці відео роками розміщують на сайті, адміністрація проекту їх не видаляє.
Автор матеріалу поговорив з декількома жертвами Pornhub, які не приховували звинувачень в тому, що Pornhub «заробляє на їх болі та стражданнях». Серед постраждалих, з якими поговорив журналіст, — жертви порнопомсти, явища, з яким давно намагаються боротися соціальні мережі, але не завжди успішно (я колись писала про це).
Процитую свою ж статтю:
«Порнопомста – це публікація у відкритому доступі інтимних фотографій або відео людини без її згоди, але таким чином, щоб ця людина була ідентифікована і щоб ці фотографії побачили її знайомі та рідні. Фотографії в інтернеті публікують хакери, які отримали до них доступ, зламавши акаунт жертви, або колишні знайомі чи колишні коханці постраждалих, які в такий спосіб хочуть відомстити їм».
Жертви, з якими поговорив автор статті, розповідають, як Pornhub розтоптав їх життя.
Адміністрація ресурсу обійшлась відмовкою про те, що вона бореться з матеріалами, що містять насильство над дітьми. Хоча розслідування журналіста показало, що це не так – в компанії працює недостатня кількість модераторів, окрім того, на відео важко визначити, чи в ньому фігурують підлітки, чи молоді люди старші 18 років.
Під захистом платіжних платформ
Неочікуваними, хоча логічними захисниками жертв Pornhub стали платіжні системи. Mastercard та Visa заборонили проводити платежі по своїм картам на Pornhub. Така заборона давно стосувалась карт American Express.
Цікаво, що саме фінансові ускладнення, які стали наслідком дій Mastercard та Visa, спонукали Pornhub діяти. Уже в середині грудня сервіс видалив мільйони відео, розміщені із неперевірених акантів, а також змінив правила використання сервісу, згідно з яким розміщувати контент на Pornhub можуть лише офіційні партнери або верифіковані акаунти. Окрім того, адміністрація сервісу заборонила завантаження відео, за виключенням платних загрузок для верифікованих акаунтів та пообіцяла застосовувати більш жорстку модерацію контенту.
По різним даним, з Pornhub було видалено від 60% до 80% контенту.
«Легітимна» платформа для порно-помсти
Таким чином, роками Pornhub використовувався для розміщення відео, в тому числі, порно-помсти, і, виходить, це незаконне явище існувало в законному медіапросторі і за доступ до нього законно брали гроші із законних банківських карт.
Наразі важко оцінити, яка реальна кількість жертв Pornhub – окрім власне тих, про яких написали в The New York Times. Та й, по великому рахунку, не хочеться знати. Днями стало відомо, що 40 дівчат-жертв Pornhub подали позов що сайту на $1 млн кожна.
Не-наші наші дані
Я спостерігала за цією історією останні три тижні і думала ще й про те, наскільки сильно ми втратили контроль над нашими даними. І про те, що онлайн-платформи і сама архітектура сучасного вебу сприяє цій втраті. Я певна, що лише невелика кількість жертв Pornhub дізнались про існування відео з ними. І можна лише уявити, скільки іще фігурантів Pornhub-відео навіть не підозрюють про такий ризик.
Грудень цього року можна назвати найбільш антимонопольним місяцем за останні декілька років. Антимонопольні позови до BigTech так і сипляться на голови топ-менеджерів Facebook, Google, Amazon. Не факт, що ці позови призведуть до реальних кроків щодо приборкання монопольного положення цих компаній, але треба ж з чогось починати.
Було б непогано, якби наступним кроком стала спроба якось впорядковувати законодавство щодо володіння даними. Хто зна, може якби воно містило інші положення, історія з Pornhub була б неможлива за визначенням.