Цього тижня в американському місті Портленд міська рада прийняла два законопроекти, пов’язані з технологіями розпізнавання. Один закон забороняє використовувати технологію урядовим структурам, інший – так само забороняє багато видів її використання приватним структурам.
Ці заборони стали ще одним проявом технологічної стриманості – ситуації, коли або самі технологічні компанії, або урядовці чи місцева влада забороняє використання технології. Про це я якраз написала статтю в «Тиждень», і в останньому числі журналу вона опублікована.
Цікаво, що саме технології розпізнавання стають останнім часом частими об’єктами проявів технологічної стриманості. Минулого року розпізнавання заборонили у Сан-Франциско, згодом ця ж заборона стала діяти у Каліфорнії. Проте Портленд став першим містом, де заборонили відеоспостереження у публічних місцях. Наразі саме у Портленді діятиме найбільш жорстока заборона технологій розпізнавання.
Цікаво, що ці новини виникають одночасно з історіями про те, як в Україні та Росії навпаки масово встановлюють камери відеоспостереження з функціями розпізнавання.
Я навмисно у статті не згадувала про відмови від онлайн-голосування, бо це занадто дражлива тема, але на фоні періодичних згадок про таке голосування з уст наших можновладців, я бачу чітку тенденцію
більш діджиталізовані суспільства, усвідомлюючи всі ризики й переваги технологій, відмовляються від них або призупиняють їх, щоб зрозуміти, як масове їх використання вплине на життя людей та суспільства, в тому числі в далекому майбутньому. Інші країни намагаються впровадити все, що створено у технологічному світі, не розбираючись в тому, потрібно це чи ні (згадуючи не лише онлайн-голосування, а й електронні документи в «Дії»).
Для того, щоб впровадити технологічну стриманість – відмовитись від певної технології – потрібно правильно вибрати час. Бо коли технологія стала звичним елементом життя людей, то навряд чи суспільство сприйме відмову від неї.
Це не стосується технологій розпізнавання, які не завжди точні, особливо для представників меншин. Окрім того, ці технології забирають у людей право залишатись анонімними в публічних місцях.
В той же час, люди напевне будуть готові відмовитись від деякої конфіденційності, якщо технологія розпізнавання дозволить впіймати убивцю. Але будуть протестувати, якщо вони будуть заарештовані через помилку в її застосуванні. Люди виступлять за розпізнавання, якщо це допоможе їм простіше розраховуватися в чергах в супермаркеті. Але будуть проти в інших випадках, наприклад, якщо випадкове фото перехожого, ідентифіковане автоматичною системою Facebook, розкриє якісь їх секрети.