Якщо ви захочете посидіти в німецькому пабі, будьте готові до заповнення анкети з вашими персональними даними. Вам доведеться вказати ваші контактні дані, а працівники пабу зафіксують час вашого візиту та столик, за яким ви будете сидіти. В разі відмови, у вас не приймуть замовлення.
Знати – хто, де, коли і з ким — це наша нова норма. І від розуміння того, що ця норма діє в Німеччині, стає особливо сумно.
Адже саме Німеччина була однією з перших країн Європи, яка довго блокувала ведення зйомок для сервісу Google Street View: ще довго після запуску сервісу Німеччина залишалась «білою плямою» на сторінках цього сервісу. А все через те, що німці, відомі своїм шанобливим ставленням до приватного життя, блокували зйомки для цього сервісу, ініціювали кампанію по забороні на розміщення фотографій своїх будинків, заставили Google розмити багато з них. Через це Google Street View з’явився в Німеччині набагато пізніше.
Зручність від існування та використання цього сервісу не змогла переважити ставлення німецького суспільства до приватного життя у 2010 році. Проте це міг зробити корона вірус у 2020му.
Covid-19 став викликом не лише для системи охорони здоров’я багатьох країн. Цей вірус став випробовуванням на міцність для громадянських свобод. Якщо першу битву людство, якщо не виграло, то, принаймні, не програло, то в другій, на жаль, виграти й не намагалось.
Додатки для відстеження місця перебування, паспорти імунітету та камери, оснащені функціями розпізнавання обличчя із вбудованими термометрами – все це стало реальністю нашого життя. Місця на повагу до приватності тут немає.
Всі ці технології спостереження вважаються необхідним злом у короткотерміновій перспективі. Проте їх масове розгортання вимагає чітких правил їх застосування і не менш чітких правил їх «утилізації» — відмови від цих технологій.
Масовість застосування цих технологій стеження за умови відсутності правил та норм може призвести до того, що ми увійдемо в пост-Covid-19 в ситуації, коли багато норм та свобод 2019го будуть назавжди втраченими.
В багатьох країнах світу, ще до коронавірусної кризи, поліція в громадських просторах використовувала системи розпізнавання обличчя в реальному часі. Ця технологія давно піддавалась серйозній критиці з боку фахівців з безпеки та захисту конфіденційності. Коронавірусна криза лише розширила сферу застосування таких технологій – зі стеження за небезпечними злочинцями до стеження за всіма громадянами країни.
Ще не так давно таке біометричне відстеження в режимі реального часу пов’язувалось з тоталітарними режимами типу китайського.
Однак зараз логічне бажання контролювати розповсюдження Covid-19 призвело до появи нових додатків для відстеження, які дозволять не лише дізнаватись, чи людина десь перетиналась з тим, хто захворів на коронавірус, але й відстежувати чи не кожен її крок.
У китайському місті Ханчжоу місцева влада пропонує зробити такі системи відстеження постійними. Ця ідея виникла в рамках підготовки до потенційної другої хвилі пандемії.
В Індії аналогічний додаток для відстеження під назвою Aargoya Setu став обов’язковим для будь-якого громадянина, який хоче подорожувати внутрішніми рейсами. Де гарантія того, що з часом ця «нова норма» щодо стеження не стане елементом повсякденного життя в Європі чи Америці?
Наразі більшість програм відстеження для громадян є добровільними (або квазі-добровільними, де альтернативою є перебування на платній основі у незрозумілих місцях для обсервації).
Проте з часом такі додатки можуть стати нормою для тих, хто, до прикладу, захоче отримати право на перельоти міжнародними рейсами.
Тому важко повірити в те, що за умови падіння показників захворюваності ці інструменти зникнуть. Більше того – не виключена нова риторика щодо того, що для зменшення рівня захворюваності необхідно продовжувати користуватися новими технологіями стеження.
Результатом цього стане нове суспільство, в якому місцеперебування кожного фіксується в кожний конкретний момент часу. І де не існує права на приватність. У такому світі уряд знатиме все про кожну вашу подорож, в тому числі з ким ви їдете і з ким плануєте зустрічатись.
Така система стеження працює у Китаї. Впроваджена там система соціальних кредитів впливає на суспільство й використовується як потужний інструмент не просто стеження, але й дискримінації.
Невідомо, коли завершиться коронавірусна криза. Ми будемо мати справу з новими хвилями пандемії. І ця пандемія стала ідеальною причиною для запуску постійного стеження з боку урядів. Є великий ризик того, що це стеження стане новою нормою, а приватність перетвориться на анахронізм, який зник у 20ті роки 21 століття.
