По-моему возмущаться стоит не тем, что ведётся твиттер-трансляция с закрытого заседания, а самим фактом существования закрытых заседаний. Чем могут заниматься на закрытых заседаниях НАРОДНЫЕ депутаты как не АНТИНАРОДНОЙ деятельностью – дерибаном должностей, бюджета и т.д. Я бы вообще лишил политиков приватности, да и вообще многих льгот, которыми они позволяют себе пользоваться. А если Оробец нарушает секретность, то ею займутся соответствующие органы, заодно посмотрим какая у нас демократия и справедливость. Вспомните майора Мельниченко – он записал и обнародовал сотни часов разговоров в кабинете главы государства и не понёс за это никакого наказания, более того многие (в том числе и я) считают, что сделал очень полезное для страны дело, раскрыв сущность происходящего во власти.

И ещё то, что касается закрытых заседаний – информация оттуда вытекает практически всегда. Другое дело, что чаще уже после заседания, твиттер же позволяет устроить утечку во время заседания. Следующий шаг – прямые аудио- и видеотрансляции закрытых заседаний и чтение мыслей депутатов ))

Если же говорить о приватности в общем, то не думаю, что твиттер так уж повлиял на неё. Допустим видеокамеры, которые сейчас устанавливаются на каждом шагу, гораздо сильнее нарушают приватность.

Цікаво в останній серії Хауса (тій, що про блогера-фанатку) було сказано, щось приблизне до «Приватність придумали нещодавно. Раніше, коли люди жили в основному у селах, всі все про всіх знали. Тому повернення до такого всезнання в дечому природнє».

Можливо все не зовсім так, але щось в тому є

я считаю что закрытые заседания могут существовать в любой организации, фирме, парламенте – везде. не обязательно там занимаются антинародной деятельностью. существуют вещи, которые не предназначены для всех, в том числе и обсуждаемые в парламенте.

Надю, дякую за приємні слова Від Вас – особливо приємно почути

По темі: я не зовсім уявляю, які зобов’язання беруть на себе учасники «закритих засідань», але схильна погодитися з Євгеновим коментарем, що в органах державної влади та місцевого самоврядування «закритість» якось суперечить принципам відкритості. Я не кажу про інформацію, яка становить державну таємницю. Якби журналіст проник на таке засідання, ніхто б не дивувався, якби він про це написав.

Щодо приватності: в ідеалі, людина повинна знати, як буде використовуватися інформація, яку вона надає за тих чи інших обставин. Чи мають держ. чиновники право на приватність у рамках своїх службових обов’язків – окреме питання. Англійською це звучить як public servant, тобто «слуга народу», тільки без іронії Словo public вказує та публічну природу їх роботи. Тому, імовірно, і пані Оробець, і Настя (яку я маю приємність знати особисто), вважали, що громадськість має право знати про те, що відбувається на цих засіданнях.

З іншого боку, треба грати за зрозумілими правилами гри. Наприклад, нещодавно я проводила майстер-клас для студентів, і по ходу майстер-класу виявилося, що мене пишуть на камеру. Мене це дуже прикро вразило – не тому, що мені шкода, а тому, що про такі речі треба домовлятися заздалегідь. Те саме стосується і всіляких нарад, переговорів і т. д. Якщо учасники зацікавлені тримати щось у таємниці, вони домовляються про нерозголошення інформації. У протилежному разі, не бачу нічого поганого у тому, що хтось про це пише.

І ще одне, з приводу приватності: ми, не замислюючись, продаємо нашу приватність в обмін на знижки, наприклад, беручи участь у програмах лояльності магазинів: надаємо свою контактну інформацію та ідентифікуємо всі свої покупки. Ми шукаємо у тому самому Гуглі, не замислюючись, що залишаємо там, по суті, історію свого життя. Ми залишаємо сліди у соціальних мережах: наприклад, по активності у LinkedIn дуже легко зрозуміти, коли людина починає шукати роботу. Ми пишемо «гадості» про своїх колег, екс-колег, чи партнерів, на приватних блогах. Для початку треба навчитися перейматися конфіденційністю власних даних – а це допоможе нам не «ляпати» язиком і краще контролювати те, яка інформація виходить про нас назовні. Тема велика і складна.

Мене в цьому плані більше турбує питання приватності з точки зору криміналу.
Люди інколи зовсім не думають, що пишуть, і як це можуть використати зловмисники. Ті ж твіти «ми пішли в кіно, ой будемо дома пізно» – з функцією геолокації не важко визначити місцепроживання
Хоча, я, звісно, узагальнюю…

Бред, полнейший бред. Даже не стал дочитывать последние 2 абзаца. Даже если эти заседания были закрыты, то нет ничего страшного и нарушающего принцип privacy в том, что эти заседания освещались в ленте твиттера. Это как раз и есть с одной стороны личное. Человек писал о том, что считает нужным субъективно в данный момент. А то где он находится это уже другое дело. А может он борец за гласность, выступающий против закрытости в решении каких-либо вопросов? При чем тут отсутствие личной жизни?
Вывод: субъективный неадекват автора.

to brabadu

не погоджуюсь з тим, що приватності раніше не було. пардон, про те, що відбувається у спальні, теж знали всі? а зараз самий відомий твітер-юзер Ештон Катчер вішає в твітер фото в трусах його дружини і це вважається нормально

to hellveen

і це теж. приходьте дорогі, нас два тижні не буде вдома!

to Ярина:

я впевнена, що учасники обох засідань не уявляли собі, що їх слова виносяться на загал. виходить, що тепер будь-яке засідання (в тому числі, наприклад, засідання кафедри) варто починати з фрази: твітер заборонений, твітити не будемо.

йдемо до того, що будемо підписувати угоду про нерозголошення інформації в твітері

1. Трансляцию которую вела с закрытого заседания фракции Оробец имела полное право транслировать в твиттер по нескольким причинам: а) она являлась субъектом совещания, т.е. была его полноправным членом, и она не просто тупо цитировала чьи-то высказывания, а представляла свою точку зрения на события, комментировала чужие высказывания. б) закрытость совещания на самом деле давно уже фейковая, ибо через час после таких совещаний на Укрправде появляется статья о том, что там освещалось да еще и с точными цитатами. Вся это инфа исходит от анонимных источников – тех же депутатов, которые просили не упоминать их имя. Ввиду этих двух факторов – ничего преступного в действиях Леси Оробец нет, она поступает более морально, чем анонимы.
2. Трансляция из МОН от Насти Клюковской. Это действительно вопиющий факт. Так как:
а) Настя являлась подчиненной на совещании, и не была там спикером или полноправным участником.
б) Настя представитель старой команды, поэтому она вобще не должна была присутствовать на этом совещании, она должна была уволиться вместе со своими боссами. Между прочим о своем желании уволиться она сообщила, но тем не менее совещание посетила и высмеяла нового министра в твиттере. Считаю это нарушением профессиональной этики, ведь Клюковская на момент трансляции – сотрудник пресс-службы МОН. А значит все ее слова – являются официальной позицией МОН. Думаю, что такие ее действия еще скажутся на ее карьере. Ее будущий босс хорошенько подумает стоит ли брать такого сотрудника, который в случае недовольства сольет всю внутреннюю информацию.

Ярослав, спасибо за ваше мнение

Впервые вообще кто-то поднимает вопрос прайваси в этой стране. На моей работе ведутся логи всех моих писем, всех посещённых мной сайтов. Это же нарушение прайваси? У крупных провайдеров стоит оборудование, которое может перехватывать любые почтовые сообщения, проходящие через их серверы. И никто не жалуется.
В нашей стране все плевали на прайваси, кроме некоторых совсем страшных гостайн. А тут после двух совсем мелкопоказательных событий (хотя формально они действительно нарушают прайваси) – такая буча.

2 Харон: основа приватності – чи відомо вам, як збирається і використовується ваша приватна інформація, щоб Ви могли прийняти поінформоване рішення і, якщо Вас щось не задовольняє, могли вийти з цієї ситуації. Наприклад, якщо приватність електронної пошти супер-важлива, Ви можете не працювати в компанії, а бути приватним підприємцем. У такій ситуації Ви зважуєте, що вагоміше: переваги від працевлаштування чи конфіденційність, і наскільки Ви довіряєте Вашому працедавцю не розголошувати Вашу інформацію і не зловживати нею.

Найгірше – це коли Ви не знаєте, і тому позбавлені можливості контролювати ситуацію і приймати рішення. Згадайте ситуацію з запуском Google Buzz: коли вміст поштової скриньки раптом автоматично став доступним для пошуковиків. Головне – вибір для людини.

to Харон

мне очень приятно, что мое личное мнение, размещенное в моем блоге – это «ТАКАЯ БУЧА» )

Треба припустити шо ви праві. І що ці люди відрізняються від студентів і «простих» людей. І якшо вони щось твітять значить вони то роблять навмисне.
.
Я б сказала що проблема є якраз з простими людьми. Зазвичай адекватні , досить замкнуті люди, що ніколи не випускають особисті розповіді друзям чи наприклад в ЖЖ, в твітері просто з*їзджають з катушок і постять особисті речі, що просто страшно стає за психічне здоров*я людини.

Стосовно тотального твітерного ексгібіціонізму — згоден, мені також не зрозуміло намагання виносити усі подробиці особистого життя у світ безмежний. Є речі які просто немає сенсу приховувати, але мова не про історію пошуку і не про логи у провайдера, мова про демонстративне добровільне нищення особистого простору.
Мені здається, зараз твітер сприймають як можливість такої собі експансії. циферки ростуть: «моя особа завойовує світ — я чогось вартий». Межа ж між конкурсом краси та стриптизом(духовним) у віртуальному світі майже невідчутна.
Відносно трансляцій з закритого засідання — треба розрізняти закрите і секретне. Тобто, чи можна вважати трансляцію «зливом інсайдерської інформації». Наприклад, трансляція закритого засідання компанії було б порушенням корпоративної етики, але уряд не приватна компанія. Закриті засідання, наскільки я розумію, це засідання на які запрошують обмежене коло осіб без зобов’язань з їхнього боку не розголошувати отриману інформацію, то чи має значення буде трансляція під час, чи розповідь після?

Можливо авторці спершу варто було б поцікавитися чи існує законодавче визначення поняття «Закритого засідання»?

Думаю, під закритим засіданням мається на увазі лише бажання чиновників спілкуватися між собою без «напрягів» у вигляді журналістів. Тобто розмовляти при вирішенні питання так, як їм це зручно, неповністю формально себе поводячи, мінімізувати гру на пубілку і бути віжвертими одне з одним. От і все…

З ситуацією про пані Лесю не можу не погодитись з аналогією пана Євгена: з одного боку вона неетично чинить відносно колег (вони тут кеш ділять, а вона твітить про це!), але тут пані Оробець знає чим ризикує, так само як і розуміє наслідки свого вчинку і т.п., але при цьому вона ж може цензурувати вислови колег і взагалі суть того, що відбувається, так що…;
з іншого боку, як і в аналогії з Мельниченком, вона робить гарну справу для суспільства, сигналізуючи про певні явища («ми тут думаємо продатися чи ні»)

для висловлювання своєї власної думки авторці не потрібно якесь підтведження чи перегляд законодавчої бази.

А мне кажется, что все правильно.

Во-первых, это действительно «секрет Полишинеля», о котором трубят сразу же с ссылкой на «источники, близкие к достоверным» а тут все честно – человек публикует и готов за это отвечать. Вплоть до юридической ответственности за разглашение конфиденциальной информации. Это его право и отвечать за сказанное – это очень честно, заслуживает уважения.

Во-вторых, право на нарушение конфиденциальности не должно быть прерогативой госструктур. Свобода слова не обходится без таких досадных «разоблачений». Но это свобода слова и она лучше цензуры пол любым предлогом. Чем меньше событий, касающихся граждан, будет от них же скрыто – тем лучше.

Ну и все-таки есть разница между закрытыми совещаниями и чужой личной жизнью. Что и как «разглашать» – сугубо выбор публикующего, его морально-этических качеств. Так что повода для абстрактного «округления до целого» здесь все-таки недостаточно.

Хотя сети развязывают язык, это правда. И чам дальше, тем больше.

Военные проблему решают гораздо проще – ВСЕ, кто проводит переговоры под грифом секретности ОБЯЗАНЫ сдать перед этим все непроверенные устройства которые могут иметь доступ к сети интернет или GSM – не важно. Думается что скоро и на закрытых заседаниях будет введена подобная практика.

[...] Як ставиться Леся до того, що твіттер трансляція з закритого засідання фракції НУНС – це помилка? [...]

[...] Як ставиться Леся до того, що твіттер трансляція з закритого засідання фракції НУНС – це помилка? [...]

Читаю комменты и вообще не понимаю. Как такое может быть, что передача информации с закрытого совещания – является нормальным делом?? Всем конечно интересно. А всеобщее любопытство оправдывает нарушителя…Жаль, что руководство никогда не прочитает этот пост.