Як на мене ж, у нас на (в) Україні дуже сильне традиційне «моя хата скраю» – об’єднання окремих ентузіастів можливе хіба що навколо конкретної ідеї, як от більш «націоналістичного» джерела новин – себто виключно і принципово українською мовою. Такі проекти на наших українських теренах ще придатні для виживання.

До того ж у нас, у нашій «інет-зоні» – у уа-неті, якщо хочете – також традиційним є точка спрямування зусиль «скучаючих ентузіастів» до різноманітних форумів, балачок, тощо. Якщо поглянути на той самий Кореспондент, то обговорювання – себто коментарі – там давно переросли самий «оригінальний» контент і за вагою, і частенько за смістом. Але ж це аж ніяк не єдине і навіть не перше онлайн-видання, яке маю аж таку активність «активних коментаторів».

То нащо нам взагалі усі ці «дігги» як сама суть ідеї? Сама суть ідеї і справді прижилася хіба що у «мєстних блогерів», які таким чином ліниво розкручують самі себе і нікому окрім них самих ці «типу соціальні мережі» не цікаві. Отака …, малята. (к)